Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економічної теорії Контрольна робота з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» Варіант 4 Викладач: Кухар О.В. Рівне – 2012 1.Господарство трипільців. Територія України була заселена із найдавніших часів. Перші людські поселення з'явилися тут приблизно 1,5 млн. років тому. До них відносяться Королеве, Кокосове у Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївна у Донбасі, Каїк-Коба в Криму тощо. Оскільки клімат був суворий і холодний, люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Важливим досягненням тогочасних людей було вміння видобувати та підтримувати вогонь, обробляти кремінь, кістку, ріг. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Таким чином можна зробити висновок, що територія України в добу палеоліту (ранній кам'яний вік) належала до високорозвинених регіонів світу, а господарські досягнення її населення були значними. У добу мезоліту (середній кам'яний вік) природнокліматичні умови проживання людей змінилися, важливим заняттям стало рибальство. У цей же час було винайдено гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення мали спроби приручити диких тварин, створити водні транспортні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам'ятки датуються IX - VI тис. до н.е. і зустрічаються по всій території. В епоху неоліту (новий кам'яний вік) відбулася так звана неолітична революція, значення якої в історії людства важко переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючого господарства. Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. н.е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV - III тис. до н.е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України: від Карпат до Південного Бугу, на Подніпров'ї, Волині, в Степовому Причорномор'ї. Рівень культури трипільців був надзвичайно високим і позначався на всіх сферах їхнього життя. Вже на ранньому етапі трипільці жили невеликими общинами (50—70 осіб), їх оселі являли собою напівземлянки або наземні будівлі з дерева, обмазані глиною. Для поселень характерним було кругове розташування жител. Кожна родина мала не лише свою оселю, але й садибу, вела власне господарство: обробляла землю, доглядала за худобою, забезпечувала себе реманентом і необхідними побутовими речами. Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. Продукти скотарства йшли на забезпечення потреб у м'ясі, молоці та шкірі. Але цієї худоби було ще небагато, і нестачу м’яса надолужували полюванням. Крім того, вівчарство забезпечувало населення вовною. Велику рогату худобу використовували як тяглову силу під час орання землі, для перевезення врожаю, будівельних матеріалів тощо. Значно більшу роль, ніж скотарство, відігравало у трипільців землеробство. Родючі ґрунти між Дніпром та Дністром давали можливість вирощувати зернові Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Також є підстави вважати, що трипільці вирощували бобові та льон. (ячмінь, пшеницю, просо). Землю розпушували мотиками, а пізніше сохою, в яку впрягали пару волів. Урожай збирали за допомогою дерев’яних серпів з крем’яними вставками, молотили ціпами; зерно мололи на ручних зернотерках. Проте землеробство носило екстенсивний характер і вимагало додаткових джерел поповнення продуктів. Такими джерелами залишалися полювання, збиральництво, а також рибальство. Досить високого рівня у трипільців досягло...